З 11 по 31 травня у Публічній бібліотеці ім. Іммануїла Канта проходить виставка робіт української художниці-графіка Наталії Діденко. Усі картини киянка створила безпосередньо у Клайпеді. За півтора місяці кропіткої праці на світ з’явилися 15 витинанок.

Витинанка – мистецтво вирізування ножем або ножицями із кольорового чи білого паперу. Виходячи з технологічних особливостей витинанки поділяються на ажурні (зображення міститься в прорізах), силуетні, одинарні (з одного аркуша паперу) та складні (аплікації з кількох аркушів).

„Військовий альбом” – так Наталя назвала серію картин, яку створила у Клайпеді. Тут не лише про війну, ділиться художниця, деякі роботи – це світлі спогади із мирного життя.

Це саме те, що я зараз переживаю. Це – рефлексія», – каже Діденко. А про те, що художниця відчувала в рідному Києві, коли його бомбила російська авіація, краще за слова розповість автопортрет «Повітряна тривога»: вікно, заклеєне скотчем, дівчина закриває вуха від несамовитого звуку сирен.

«Я поїхала на 20 день війни. Вже не могла там перебувати, психологічно було дуже важко. Спочатку здавалося, що я впораюся, тримаюся, що мені не страшно. А одного дня я прокинулася і зрозуміла, що не можу дихати. Не можу вдихнути повітря. Мабуть, тіло поступово стискалося, а я цього не помічала доти, доки у моїх грудях все не стисло. Тоді я зрозуміла, що або просто помру тут у ліжку, або кудись треба їхати».

Литву дівчина обрала через відносну географічну близькість до України, а також тому, що мовний бар’єр між литовцями та українцями не настільки високий, як в інших країнах. Завдяки таланту Наталії та привітності місцевих жителів дуже скоро вдалося організувати персональну виставку.

«Це чудова історія, – згадує дівчина, – у групах соціальних мереж, на кшталт «допомога українцям від литовців» я цікавилася, де купити матеріал для своїх робіт, питала поради, де якісніше, а ще розповідала про себе та запрошувала відвідати мою сторінку у Фейсбук. Одного дня мені написала мешканка Каунаса, хотіла купити мою картину. Сама її вона забрати не могла, тому попросила передати свою подругу».

Подруга виявилася бібліографом Публічної бібліотеки ім. Іммануїла Канта Раса Дамбраускене. Жінка розповідає про знайомство.
«Вона прийшла сюди, вся така бідненька, і я запропонувала влаштувати її виставку у бібліотеці. Наталя сказала, що на руках немає жодної роботи, усі залишилися в Києві. Тоді я запропонувала написати хоча б дві-три нові, і ми зможемо виставити їх у себе. Це надихнуло дівчину, вона дуже багато працювала, і до 11 травня, дати, на яку ми запланували відкриття, тобто за півтора місяці, створила всі ці картини, які ми зараз бачимо. Навіть, між нами кажучи, помістилися не всі», – розповідає Раса.

Щоб створити 15 витинанок у такий короткий термін, Наталя Діденко працювала не покладаючи рук і вдень, і вночі.

«Майже цілодобово я займалася підготовкою до цієї виставки і дуже вдячна її організаторам, які мене підтримали. За те, що мене, можна сказати, змусили щось робити. Бо інакше, не знаю, наскільки я зуміла б прокинутися, реалізуватися на новому місці, так інтенсивно працювати. Справа не в тому, що довелося пережити, я зараз переживаю, мені і зараз дуже складно. Це не так, що вже минулося, і вирулюєш із ситуації. Навпаки, все продовжується: невідомість, переживання, тривоги, все зі мною. Ця війна – вона в нас, куди б ми не поїхали», – каже художниця.

Може тому картина «Полум’я» була створена в Клайпеді однією з перших, продовжує дівчина:

«Полум’я, в якому все горить. У мене відчуття, що світ у вогні, моє життя у вогні, все у вогні. І вогонь він усе ще горить. Щось відбувається, щось руйнується, щось згоряє. І він не перестав горіти».

Зараз залишатися собою, каже Наталя, їй допомагає творчість, без неї життя не має сенсу. А жах війни допомагають хоч трохи віддалити теплі моменти минулого та нове життя. Художниця зізнається, що надихнулася містом, де нині живе. Результатом нових відчуттів стала картина «Клайпеда» – свого роду комплімент городянам та місту.

Саме ця робота стала улюбленою картиною бібліографа Раси Дамбраускене.

«Наталка за такий недовгий час так змогла відчути настрій, емоції та душу цього місця, як можуть небагато місцевих жителів. Щодо інших витинанок, коли я їх уперше побачила, вони викликали в мене асоціацію з танцем. Мабуть, танґо. Я знаю, що сама художниця любить танґо. Вони танцюють для мене. Дивлюся на картину і чую музику десь далеко. Такі чудові роботи. Я думаю, люди прийдуть помилуватися, а може, хтось і захоче купити картину».

На запитання, скільки коштує картини, художниця відповідає: «Звертайтеся. Домовимось». Замовити їх можна, написавши Наталі у соцмережах, контакти автора картин також є у бібліотеці та в нашій редакції.

Окрім цього, можна особисто познайомитись із Наталею під час майстер-класів. Цієї суботи о 12:00 вона навчатиме мистецтву витинанки дітей у Центрі культури національних меншин. Наступного тижня 22 травня подібний захід організують у Клайпеді для дорослих.