Pirmasis visiškai atviras naujienų portalas
Pirmasis visiškai atviras naujienų portalas
 | 2022-05-13 |
Новий наступ російських військ на південні міста України, від’єднання територій Одещини та створення «Бесарабії» , планування Путіним міні-версії Радянського Союзу, гуманітарна ситуація на окупованих територіях. Про це та багато іншого розповів директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки, правозахисник Павло Лисянський під час інтерв’ю для «Atvira Klaipeda.lt».
Павло Лисянський
Ситуація критична. Бандформування діють за алгоритмом, що був розроблений заздалегідь. Це робота з освітою – русифікація, агітація окупаційних адміністрацій, проведення фільтрації, заміна інформаційних комунікацій. Мається на увазі інтернет, мобільний зв’язок, телебачення радіо і тощо. Так вони закидають туди свої засоби масової інформації, свою пропаганду, контролюють зв’язок, провайдерів. Це у них одне з головних питань. Вони організовують свої місцеві адміністрації, створюють органи юстиції, силові структури. Роблять усе, щоб втягнути регіон в окупаційне управління. Там є й паспортизація, й дитяча мобілізація.
Я не знаю таких людей, яких змушували б здаватися. Усі, хто хотів, виїхали. Це зокрема про Луганщину. В Луганській області всі можновладці, які залишилися в окупації, зробили це за власним розсудом. Це близько 500 чиновників різних рівнів.
Тимчасово окупована територія Луганщини. Фото з соцмереж
Гуманітарна ситуація в окупованих населених пунктах більш-менш нормальна, якщо казати про продукти. Туди завозять російське й білоруське, й не поганої якості. Важка ситуація склалася з медикаментами, їх практично немає. Імпортні ліки відсутні, а більшість місцевих приймала саме їх. Намагаються знаходити аналоги, шукати заміну, але це не швидкий процес. Немає водопостачання, подають раз-два на місяць воду по годинах. В багатьох населених пунктах немає й цього. Багато виробництв зараз стоїть на простої, бо просто фізично немає працівників, чоловіків, які там раніше робили. Це стосується й комунальних підприємств, бо нема слюсарів, наладчиків, інших спеціалістів – усіх мобілізували.
Мобілізація триває. Чоловіки, хто може, тікають, але не далеко. Таких дуже малий відсоток. Жінки намагаються якось протестувати, створюють об’єднання, щоб знаходити інформацію про своїх рідних, яких погнали на фронт. У жінок є протестний потенціал, але завжди такі наміри потрібно підтримувати, а поки що цього ніхто не робить. Жінки мобілізованих на окупованих територіях чоловіків автоматично стають ворогами для України. І також вони стають ворогами для Росії, бо начебто своїм протестом виступають проти «руського миру». Тому протестні настрої є, але вони невеличкі, і окупанти намагаються їх просто локалізувати.
Окупований Херсон. Фото з соцмереж
Вони створили ці посольства, тому що Росія визнала незаконні республіки. Це приклад Абхазії в тому числі. Тому повинні бути не тільки призначені посли ОРДЛО в Москві, але й відкриті російські посольства в Донецьку та Луганську. Але тут таке питання, якщо росіяни створять посольства, вони не зможуть ці території анексувати. В Криму в 2014-му році такого не було. Ніхто там послів не призначав. Тому можна говорити, що питання анексії цих територій на порядку денному не стоїть. Скоріш за все, це буде новий формат окупації, а саме створення нової «союзної держави».
Це офіційна назва. «Союзну державу» було створено в 1999 році Росією та Білорусією. Таким чином намагалися відродити Радянський Союз ще наприкінці «дев’яностих». Тоді ж туди запрошували й Україну. На сьогоднішній день дійсно помічені активності в цьому напрямку. Дмитро Мезінцев, секретар держради союзної держави, приїздив до Луганська, а потім і до Донецька, вони там проводили наради. Він виділив з бюджета 3 мільярди рублів на підтримку окупаційних адміністрацій. Тобто одним з варіантів анексії може бути включення так званих ДНР та ЛНР до складу «союзної держави». Таким чином Путіну можуть зробити подарунок – новий СРСР, нехай і в малому форматі.
Херсон, акція мирного населення проти окупанта.Фото з соцмереж
Справа в тому, що ніхто ж не заважає його постійно розширювати. Спочатку чотири країни, потім п’ять, потім сім. Тому, я думаю, що влаштує, бо зараз у нього риторика вже зовсім інша, ніж була два місяці тому. Зараз по всій тимчасово окупованій території України, і на сході, і на півдні йде боротьба за розподіл влади між ватажками бандформувань. Силовики, кадирівці, казаки, російські збройні сили, місцеві, усі вони конкурують між собою. Ділять міста, грабують, влаштовують рекет. Вже зафіксовано декілька перестрілок та збройних сутичок між різними угрупуваннями. Це звичайний політичний процес, його необхідно фіксувати, розуміти, що коли таке відбувається у них в армії, то це ж саме відбувається й у суспільстві.
Звісно, Росії вдалося окупувати певну частину території нашої країни, це факт. Також їм вдалося зруйнувати певні інфраструктурні об’єкти на більшості територій. Обстріли були скрізь і вони не припиняються ні на день. Фактом є й скоєні росіянами злочини. Вдалося поставити на посади в окупованих містах своїх людей. Якщо казати про поразки, росіяни не змогли повністю окупувати південь України. Миколаїв, Одесу та інші міста їм взяти не вдалося. Звичайно, не вдалося взяти Київ та інші великі населені пункти.
Перший їхній план повалення «українського режиму» провалився. Щодо подальших дій, на мою думку, буде ще кілька спроб окупувати південні регіони, щоб розділити Одещину на Бессарабію та Одеську область. Ізмаїл та Тирасполь у Придністров’ї вони планують об’єднати. Якщо ж південь вистоїть, окупантам залишиться лише Добас. Путін в своїй першій від початку війни промові казав, що вони мають захистит Луганськ та Донецьк. Тому, я думаю, у них завжди буде крок назад, для того, щоб продати своєму суспільству думку «ми й не хотіли Україну окуповувати, ми хотіли захистити Луганськ та Донецьк». Багато казали, що росіянам потрібна дорога до Криму по суходолу, але це може бути предметом для переговорів. До того ж Путін може закинути суспільству, що він відродив маленький СРСР.
Ракетний обстріл Одеси. Фото з соцмереж
Щось прогнозувати поки що зарано, але якщо взяти приклади з історії, то колись Німеччина окупувала Францію, а десь років з 10 назад виник такий орган, як Німецько-французький уряд. Це до того, що все одно країни пішли на діалог, нехай це було важко і знадобилось багато часу. Ми повинні розуміти, що зараз проти України воює не вся Російська федерація, яка складається з понад 200 народів. Нам протистоїть режим Путіна, його пропагандистів, окупаційних лідерів.
На сьогодні в Російській Федерації росіян значно менше, ніж етнічних народів. А ще там є українські поселення на Далекому сході, в Західному Сибіру, в Ростовській області. На мою думку, після закінчення війни Російська Федерація має розпастися на різні території, тому що вже такі процеси всередині країни запущені. Російська Федерація є дуже небезпечною для усього світу в тому форматі, в якому вона є зараз. Якщо розібратися, то мирні люди, які відливають метали на Уралі, видобувають нафту на Далекому сході, або золото в Сибіру, фактично знаходяться у рабстві Москви. Том їм просто потрібно допомогти вийти з цього рабства, працювати для свого народу та своїх територій.
Parašykite komentarą